19.09.2013 р. Ти моя маленька прихворіла і я не змогла Тобі допомогти. Ти ходила знесила по хаті, хоча я цього не замічавши робила свої справи далі. Ти почала шукати по хатці куточок куди б сховатись. На якись час мене заділа така думка, що хвороба Тебе перемогла і Ти шукаєш містечко щоб померти, але я швидко відігнала цю думку і взявши Тебе на руці повела до ветеринара. Не знаю точну причину, що Тебе так знемогло. Ти отримавши укол, ще більш стала знесиленою і прийшовши додому я Тебе поклала в свої спальні біля лішка і там, я ще мала надію, так як сказала ветлікарка що ти видужаєш якщо твоя печіночка ще всилі побороти отруєння. і я була упевнена що Тобі полегшає. Я не знала, що це послідні година і хвилини коли Ти мене бачиш і є поряд зі мною. Ти доживала, а я навіть не здогадувалась. І тільки чийсь посторонній погляд ждав мені зрозуміти що Тобі вже занадто погано, і очка вже не реагують на зовнішній світ. Останні подихи і потім Ти випросталась і віддаала свій милий моїй душі дух. Я дивилась на Тебе і прохала щоб Ти задихала, але все скінчено, Тебе нема. Довгий час я думала про Тебе, просила Бога повернути Тебе і вибачити за мої помилки. Я сумую і сумуватиму що більше не можу Тебе обняти, Моя Подруго, Моя помічнице, Моя часточка душі. Я люблю Тебе як і кожного іншого, я ціную кожну днинку яку подарувало мені життя, коли Ти була поряд, така ніжна, така люба, Моя Муруська.